Частина Перша.
Тіпа рєальний мір.

Сцена Перша

На сцені неприбрана кімната, посеред якої стоїть компьютер, по якому чатиться Нєо. Раптом екран починає блимати і до терминалу вламується бридка рожа Морфея.

Нєо: Ой!

Морфей: Шукай дівку з зайчиком на сраці.

Нєо: Ти хто?

Морфей: Хочеш знати правду?

Нєо: Шо-о?

Морфей: Питаю: Хочеш знати правду?

Нєо: Яку?

Морфей: Тьху! (відключається).

У двері дзвонять.

Нєо: Хочу!.. тобто, Хто там?

Наркомани: Це ми. Є?

Нєо шаркає до дверей і відчиняє їх. Наркомани бачать компьютер і випадають на ізмєну.

Наркомани: (тремтячим голосом) Давай!

Нєо: Бабки гдє?

Наркомани: (озираючись на телевізор) На...

Нєо: На...

Наркомани: Дьорнєш?

Нєо: Ідьом...

Сцена Друга (дуже коротка)

Дискотека. Усі дурні чи пьяні. Крізь товпу бігають санітари і ловлять якусь дівку. Дівка видирається, пиздить усе довкола та верещить: "Агенти, агенти!". Періодично вона стрибає та дрига ногами. Санітари ловлять її та колять у сраку шприцем. В цю мить Нєо помічає на ній намальованого крейдою а-ля плейбой зайчика.

Сцена Третя

Нєо прокидається у божевільному домі. На ньому намотане простирадло на манер кацапської смірітєльної рубашки.

Нєо: (намагаючись випростати руки і дістатися сигарет) От... хуйня!

Входять санітари.

Нєо: Ага, агенти, блядь! (З цими словами він таки витягує праву руку та показує санітарам американський фак).

Агенти: Ну шо, проснувся, блядь? Січас ми зробим процидурку. Любиш процидурку? Мням, мням... Якщо ти вважаєш шо ти крутий, то ми тобі скажемо: ти - падло! Ми санітари, ми - чистимо заразу. А зараза - це ти. (З цими словами санітари пиздять Нєо по печінці та засовують йому до заду гнуту столову ложку) Уяви - немає ніякої ложки. (Санітари регочуть та залишають палату).

Нєо: (виймаючи з заду ложку) Десь я вже чув таке... про конхвету...

Сцена Четверта

Блатхата Морфея. На ковдрі лежить обдовбана Триніті та ще декілька всмерть п'яних кацапів. Один з них сидить перед древнім телевізором і дивиться на зеленуватий "сніг". Входить Нєо. Трініті починає блювати.

Нєо: Шо тут?

Морфей: Добро пожаловать у рєальний мір!

Трініті: Буе-еееєєє....

Морфей дістає з-під плаща різнокольорові колеса і протягує їх Нєо.

Морфей: Візьмеш червоне - будєшь кльовим парнєм, підсядеш на тожє, шо і ми. Візмеш синє - будеш лохом конкрєтним, бо то крейда.

Трініті: Буе-еееааааа....

Нєо тягне руку спочатку до червоного, потім до синього, потім знову до червного. На лобі в нього видно тяжку роботу мислі. Наважившись, він таке бере червоне колесо і їсть його.

Морфей: (Протягуючи Нєо пляшку портвейну) На, запий.

Трініті: Бууууууе-еееєєє....

Нєо: (Розплющуючи очі і дуже голосно) Я знаю Кунг-Фу!

З цими словами він починає молотити меблі, п'яних кацапів та інший хлам, що розкиданий по комнаті.

Трініті: Шо він робить?

Морфей: (дивиться на зелений сніг) Він рухається!

Трініті: Не так швидко! Буе-еееєєє....

Нєо продовжує молотити повітря, подекуди влучаючи у стіни. В таких випадках він кричить "Хе!" і пиздить ногами прєпятствія. Очі його заплющені, рот усміхнений. З усього видно, що Нєо дуже гарно.

Сцена П'ята

Нєо прокидається з дикого бодуна. Він увесь в синцях та садинах. Навколо лежить попизжена мєбєль, якісь кастрюлі та штук сорок зкрючених дугою ложок. Поруч із Нєо хропе Морфей. Посеред кімнати мичить Трініті. Від цього мичання і розліпля очі Нєо.

Нєо: (хрипко) Хто тут?...

Морфей: (не прокидаючись) Хочеш знати правду?

Нєо: Нєє...

Морфей: То знай, тут ти.

Нєо: Хто я?

Трініті: (показуючи навколо) Ти робив Кунг-Фу.

Нєо обводить кімнату поглядом. Потім тихенько витягає з кишені Морфея мобільного телефона і тремтячими руками починає щос набирати. Морфей прокидається.

Морфей: (до Нєо) От я щяз комусь! Віддай трубу..

Нєо: (набравши таки шось, дико оре в мобілу) ЗАБЄРІТЄ МЄНЯ ОТСЮДА!!! АА-А!

На столі дзвонить старовинний телефон. Морфей підходить до нього.

Морфей: (дивлячись на Нєо) Дозвонився? (знімаючи трубу) Ну, "Алльо!"

Нєо зі страхом відкидає мобілу.

Морфей: (з участю) Тобі мабуть треба до Огакула...

Нєо: Хто такий Оракул?

Морфей: Хочеш знати правду? Ой нє, мовчи. Потім побачиш. Він знає, що живе у Матриці. Він відчуває Матрицю. Він навчить тебе, як зламати Матрицю.

Нєо: А почєму я должєн єйо ломать? І нахуя?

Трініті: Бо ти мудак!

Нєо: (помічаючи себе у дзеркалі) І чого я лисий?!

Сцена Шоста, де Нєо вчиться літати.

Морфей: (до Нєо) Це імітатор. Навколо тебе - штучна реальність. В ній ти самі правила, що діють в Матриці. На деяки ти можеш спиратися, деякі можна зламати.

Нєо: А как я узнаю, шо можна ломати?

Морфей: (стоячи вже на даху височенного будинку поруч із Нєо) Пизданеш і узнаєшь.

Нєо: (радісно) Правду?

Морфей: (хитро) Ага. Стрибай.

Нєо заплющує одне око і підозріло дивиться на негра.

Нєо: І на хуя?

Морфей: Пізнаєш правду! Лєті, да?

Морфей штовхає Нєо з даху.

Нєо: (хаотично вимахуючи руками) Оооо-ой бля-а-а-ааа!...

Морфей: (красиво кружляючи навколо Нєо) Лєті, а не "бля"!

Нєо: Бля-а-а-ааа!...

На останній ноті він гупається об асфальт як мішок гівна і плющиться мов діснеєвський зайчик. Над асфальтом стирчать лише очі, якими Нєо дикувато озирається. Поруч плавно, неначе картонна ракєта у фантастичних фільмах, приземляється Морфей.

Морфей: Білі не вміють літати...

Нєо: (спльовуючи зуби) От саразф я вфтану, то ти фука, ляжеф.

Нєо вільною рукою відшкрябує від асфальту спочатку жопу, потім говову і переверається на бік. Зі звуком пробки шампанського він ширшає, набуваючи нормальної форми і піднімається. На поясі Морфея верещить пєйджер.

Морфей: (перебираючи різноманітний хлам, шо навішано у нього під плащем) Час іти.

Нєо хромає за Морфеєм харкаючи кровью та ширяє у повітря ногою намагаючись попасти негру в спину.