Сцена Перша.

Віз із вибухівкою.

В село вкочується возик Гендальфа начинений спиртним та вибухівкою. Старий пердун смалить трубку з маріхуаною і поцовато підмигує дітям, що клянчать хапку.

Фродо: (до корешів) О, до нас дохтур на колесах! (Кореші дурнувато регочуть)

Більбо: А ну киш салабони, пиздуйте собі на сусідске поле, там накуритесь (обертається до Гендальфа) - Здоров старий, ти... привіз?

Гендальф: Збирайтесь, хоббіти, і буде вам віддтяг великий!

Деревня галасно біжить на центральну площу, жінки тягнуть чани, чоловіки - ящики з воза. Гендальф та Більбо зачиняються в халупі.

Гендальф: Більбо, ти знаєш, чого я приїхав.

Більбо: (понуро) Так, я зовсім зторчався... Прийшов день, коли я повинен передати волшебний баян свому онуку.

Гендальф: Це добре Більбо, а поки що давай ширнемось.

Тим часом село гуде, всі бухають, курять та коляться. Фродо з корешами пиздять якийсь ящик з воза та матюкаючись тягнуть його у поле.

Кореші: Фродо, шо будем з цим робити?

Фродо: Підпалім нахуй! Пусть знают, как нам нє давать!

Фродо кидає смолоскип на ящик, всі тікають в деревню.

Більбо: (побачивши Фродо) Підійди-но, онучок.

Фродо: (з прищуром дивиться на Гендальфа) Нехай спочатку підар піде.

Гендальф: Це потім, йди до діда.

Більбо: (кидаючи шось в вогонь) Дістань!

Фродо: (хапаючи з пічки волшєбний баян) ГА-аа! Гарячий, сука, пидораси!!!

Гендальф: (поцовато мружиться) Ага! То, бля, баян волшєбний. Зторчацца можна з однієї дози. Десь за лісами, за горами, є Властелін пиздець на троні, так то його машинка, шо поцупив Більбо.

Фродо: (перекидає шприц з руки в руку і дмухає на нього наче на картоплину) І... І шо це з ним робити нада? Я взагалі то синьку більше люблю...

Гендальф: Гівно то треба унічтожіть, бо ним весь світ зторчаться зможе.

Більбо: Хуйня велика...

На вулиці щось страшенно пиздячить, летить скло, дме вітер, дрижить земля. Над сусідскім полем піднімаєтся страхітливий червоно-чорний гриб.

Гендальф: Таки хуйня. Я віз там нефігову штуку. На ній я думав підірвать машинку... Тєпер усє. Потрібно їхать і кинуть те гівно в глибоку шахту, шо у владєньях Властеліна пиздеця...

Фродо: З вами, блядь, я скоро віршами заговорю навіки! Тьху! (плюється)

Гендальф: Запам'ятай! Ширнешся раз, потягне знову! І глюки ти стрр-рашні піймаєш - назгули чорні будуть виплясати, як пидораси над новою жертвой! Іди, і не колись ніколи.

Фродо: Піду я, зовсім заєбали...

* * *

Сходить сонце. Фродо з корешами пиздує по сусідским полям до найближчого містечка з баром. По дорозі друзі плюндрують природу, харкають в колодці та смалять шо попадеться.