Сцена Друга.

Трактир.

Брудний кабак, де Гендальф забив пацанам стрілу. За столами сидять повії та п’яні. В кутку хтось блює.

Кореш: (до Фродо) Ух ти, диви! Оце так мєсто! Не то шо в нас, забацане сєло.

Фродо: А ну блін, циц. Тут можуть бути поцаваті люди!

Кореш: Ого, дивись, он та, з цицьками!

Фродо: (не витримуючи) Чєловєк! Піва і водкі!

Проходить кілька годин, Гендальфа нема. Зате на Фродо пялиться дикуватого виду чолов’яга зі здоровенним дрючком. Товариш хропе в салаті.

Фродо: (мирчить до себе) І от питання риторичне: “Це нахуя ж я так напився?”... Доречі грошей теж немає. То ж будуть пиздить... Є ідея! Ширнусь – мене і не помітять! Рішать, шо наркоман поганий, а з наркоманів взяткі гладкі.

Фродо дістає шприц та коле вєну. Тої ж митя перед ним з’являється круг полум’я, а в ньому – дупа. Срака пердить і виє: “Я – Властелін, й пиздець! Ха-ха-ха-ха!”. Глюк шириться і завиває, десь чується топіт копит. Хоббіт швиденько висмиктує шприца з руки, глюки трохи згасають.

Фродо: (хапаючи ртом повітря) От.. Т-хо... Ог-гоо! Тю, бля-а... Це ж надо, от тулза! (вражено дивиться на машинку й непомічає Арагорна)

Арагорн: Зіг Хай!

Фродо сіпає в усі боки, штирить і коцапиздить на підлогу.

Арагорн: М-да, неважниє пошлі вояки... (бере хлопців за комірці й тягне кудись на другий поверх) Підйом торчки, вам треба відіспатись!

В уяві Фродо з'являється картина нічного зоряного неба, корова, шо стриба через луну, пегас та рожеві фонтани фейрверку. Тиша. Маска Червоної Смерті. Ворон каркнул: "Nevermore!!!". Величезна луна котиться за гори на півночі. Гарно блищить сіро-золота лінія термінатору. Термінатор крутить виряченими червоними очима і, лязгаючи золотими коронками, басовито оре: "Hasta La Vista, Baby!!!". Після чого щось страшно взривається в голові у хоббіта й світ тоне в обморочній пітьмі.