Сцена Дев'ята.

Морія

Велетенська стіна. На стіні намальовано двері а понад ними якись матюки на івриті, що ніхто крім Гендальфа не розуміє. Другу годину з завзяттям ескаватора, Гном хуярить топором по воротах. На кілька кілометрів лунає "Бу-ммм! Бу-ммм! Бу-ммм!"... З кожним "бумом" напис трохи змінюється. Чаклун тицяє в стіну посохом та щось бормоче.

Фродо: (до Арагорна, тримаючи руками голову) Я (бумм!!) зараз єбанусь...

Арагорн: Нам треба пошукати інший вихід. Цей (бумм!!) гном ще навіть не запрів.

Фродо: (дико оре) ШАБА-АШ!!

Гном перестає гупати й запалює трубку. Гендальф все бормоче. Фродо йде до стіни й затєйлєво материться. Напис радикально міняється.

Фродо: (до Гендальфа) Шо там тепер?

Гендальф: Це вже було: "Ідітє нахуй..."

Фродо понуро піднімає здоровенну каменюку та кида в болото. То ї ж миті звідти виривається фонтан багнюки й лізе якась тварюка. В небі з'являється вогняна дупа й радісно реве: "Пиздець, Ха-Ха-Ха-Ха-а! Цим шумом ви вже в доску заєбали! Зливайте воду, або брийте ноги!". Потвора випускає купу щупалець і пиздячить ними в усі сторони. Гном теж радісно реве та руба все довколи сокирою. Одна з ніг тварюки влучає в двері і проламує їх. Сяючий іврит складається в досить зрозуміле "От блядь...".

Гендальф: (підіймаючи посох наче прапор, рине у двері) УР-РА!!!

Товпа: "УР-РА!".

Гвалт лізе в двері давлячи одне одного. Гном похапцем руба ще кілька ніг тварюки та сує в торбу. Забігши кілометри на три, товпа захекано зупиняється.

Гном: (радісно трясе торбою) О, суп зваримо!

Ельфійский бойовик: (досі весь час мовчавший і враз забалакавший з естонським акцентом) Я слишу шу-ум.

Всі кидають свої справи і витріщаються на довговолосого альбіноса.

Гном: (даючи дружній підсрачник і суючи торбу бойовику в руки) Молодець! На от, звари.

Ельф мовчки йде до плити і першим же ділом опрокидує велетенський казан з брудним посудом кудись в порожнину. Усе це заліззяччя котиться в тар-тарари й так радісно гримить, шо аж закладує вуха. Гендальф хапається за голову, Фродо з корешами стоять роззявивши рота. Кріз дзвін металобрухти вже чути якісь хтиві шарудіння.

Арагорн: Тепер - пиздець.

Фродо: Тікати треба, тут страшно і тємно...

Гендальф: (показуючи всім саморобну цигарку) А можєт улєтім?

Гном: Нє врємя! Ми будем битись нахуй!

У двері з диким ревом вламується товпа орків. Гном теж радісно реве й крошить топором все довкола, іноді кидаючи гарні з його точки зору шматки м'яса в свою торбу. Латишський стрілок стоїть притулившись спиною до зачинениї створки дверей і тицяє обламаною стрілою орків у потилицю. Гендальф щось пиздить не по нашому, Фродо з корешами бьють орків сапогами. Орків більшає, герої відступають до величезної темної зали. Раптом по натовпу орків проноситься шелест і всі вони кудись раптово зникають. Гном кида комусь з них в спину топор, але не влучає.

Гном: Ну добре, і так хватить (повертається до ельфійського бойовика і оре як до глухого, мабуть, щоб краще розумів) На от, держи!!! Це м'ясо!!! Підеш - звариш!!! Все ясно?!!!

Стрілок флегматично киває і показує пальцем кудись за спину Гному. З того боку щось світиться з-за повтороту і топає, наче стадо слонів.

Гендальф: Ой, бля-ааааа.... Ну всє. Це демон - Вогняний пиздець. Тікати бєсполезно - нє успєєм.

Фродо: Е нє, з такой хуйней я нє согласен!

Гном: Драца будєм?!

Арагорн: Та ні, тікать...

З-за колони з'являється голова демона й блює полум'ям. Всі тікають, лише Гном харка йому в пику й оре, шоб керосину менше пив. Демон реве, гном матюкається, але всі крім Гендальфа поспіль тікають.

Гендальф: (простягши посох до гори) Ом мані падме ху, тварюка!

Демона крутить, але сил в нього багато.

Гендальф: Ага! Бхай-бхай-Бхаджан тобі у пику! Алєлуйя!

Демон конвульсивно котиться по підлозі і хлеще хвостом. Гендальф необачно шпиняє тварюку ногами і голосно співає арію Каяфи з рок-опери "Іісус Христос - надзірка". Вогняну тварюку не по дитячи ковбасить. Якась сила тягне її в підземелля. Останньої миті демон хапає Гендальфа хвостом за шию і вони разом валяться у прірву. Пісня обривається, навалюється гнітюча тиша. Чутно як десь капа вода з крану.

Фродо: От бля... Нє, вродє ж хуй, а якось жалко...

Всі понуро прямують до виходу і лише Гном, хитро примружившись, поспіхом харкає у прірву та щось бормоче.